БУСОВ [ОТ ИМЕНИ БОСЪ]

79

Бусов²— бусовъ-а, -о — притяж. прилаг. от имени Босъ (1): Се бо Готьскыя красныя дѣвы въспѣша на брезѣсинему морю, звоня Рускымъ златомъ, поютъ времяБусово, лелѣютъ месть Шароканю.25—26.

Ср.А. А. Потебня(„Сл. о п. Иг.“Харьков, 1914, стр. 91): „Бусово“, по предположению, урочище Бусова гора или Бусовица под Киевом, над Лыбедью.О. Огоновьский(„Сл. о. п. Иг.“ — поетичний памятник Руськоі письменности XII віку. Львів,1876, стр. 86—87):Время Бусовоє без сумнінья той час, с котрім Бооз, король Антів-Славян трагичною умер смертью. Про-те готські дівчата величали богатира народу своего, Вінітара, що поборов племя, рідне сучасним Русичам. Але-ж тиі дівчата тямили мабуть також на се, що над ними панували Половці; за-для того, по словам автора, леліють вони месть Шароканову, с. є. побуждають половців до месті против Русичів, тому-що Шарокан в 1107 р. ледви втік из побоіща, де Русичі Половців зовсім побороли.

◊Бусово — вин. пад. ед. ч. ср. р.